четвер, 3 листопада 2016 р.

Діти наші квіти



"Світ навколо нас змінюється 
стрімко. Змінюються і наші діти,
 за якими нам деколи важко встигнути, важко їх прийняти 
і зрозуміти. Але адже саме слово «важко» походить від слова «праця». Значить треба попрацювати. ... Потрудитися і задуматися над тим що....

Діти, як квіти.... Напевно багато хто з нас отримували в подарунок букети: троянди, півонії, хризантеми, лілії, орхідеї... .Яскраві шикарні квіти покликані бути символами свята. Але ж ми в юності завжди ворожили 
на ромашці. Саме вона, маленька і, здавалося б, непоказна, дарувала нам віру 
і надію. А якщо згадати простоту і чарівність незабудки, волошки, дзвіночка... Вони прийшли в цей світ, щоб розфарбувати його своїми фарбами, точно так само, як і наші діти. Внутрішні цілі дитини і дорослого збігаються рідко. Що ж нам залишається? Вчитися чути і розуміти своїх дітей, вчитися приймати не тільки пишноту троянди, але і простоту і велич дзвоника, якому, цілком можливо, уготована доля дзвони."